офіційний сайт
Вчора до нас приїхали автентичні домоткані рушники з села Бужанка. Вони стали частиною колекції Мезинського музею завдяки краєзнавчій експедиції “Мій рідний край”. Кожен візерунок — це історія. Кожна ниточка — це душа.
Дякуємо Анатолію Никипорцю, який передав речі до музею та всім, хто долучається до збереження нашої культурної спадщини!
Алла Наливайко, заст. нач. відділу еколого-освітньої роботи та рекреації
Захід проходив у рамках Меморандуму про співпрацю з Шосткинським краєзнавчим музеєм та був приурочений до святкування Дня Десни і творчості нашого земляка Народного художника України Віктора Ковтуна.
Протягом двох днів митці працювали на берегах Десни. Вони ловили настрій річки, красу осіннього пейзажу й одразу відтворювали це на полотнах. Завершальним акордом стала виставка просто неба, де кожен художник представив свої роботи – живі, емоційні, сповнені любові до рідного краю. Про кожну картину ми обов’язково розповімо згодом, тож залишайтеся з нами.
Щиро дякуємо учасникам пленеру, директору Шосткинського краєзнавчого музею Ігорю Сірому, начальнику відділу культури і туризму Шосткинської міської ради Ігорю Фатуну та міському голові Шостки Миколі Нозі за підтримку й партнерство.
Людмила Науменко, нач. відділу еколого-освітньої роботи та рекреації Мезинського НПП
У сьогоднішній день, коли ми вшановуємо нашу славетну Десну, погляд мимоволі лине на північ, до її мальовничих вигинів на Новгород-Сіверщині. Саме тут, на межі Чернігівської та Сумської областей, річка зберігає свою первозданну красу, протікаючи територією Мезинського національного природного парку. Ця ділянка – не просто водна артерія, а справжній символ недоторканої природи та тисячолітньої історії.
Десна в межах Мезинського НПП – це жива ілюстрація до творів Олександра Довженка. Вона тут некваплива, звивиста, з десятками стариць, проток та заплавних озер, кожне з яких має свою назву та унікальну екосистему. Найбільше з них – озеро Хотинь – справжня перлина заплави.
Правий берег річки тут високий та крутий, порізаний глибокими ярами та балками, за що ця місцевість отримала поетичну назву «Наддеснянська Швейцарія». Ці крейдяні кручі, вкриті лісами, створюють неймовірні панорами, що відкриваються з оглядових майданчиків, як-от Пузирева гора.
На відміну від більшості великих річок України, Десна на цій ділянці залишається вільною від дамб та водосховищ. Її природний гідрологічний режим з весняними повенями створює унікальні умови для нересту риби та життя заплавних екосистем. У її чистих водах, багатих на йод, водиться понад 35 видів риб, серед яких судак, лящ, щука та навіть стерлядь, занесена до Червоної книги.
Береги Десни в районі Мезинського парку – це справжній археологічний клондайк. Саме тут розташована всесвітньо відома Мізинська палеолітична стоянка, вік якої сягає 18 тисяч років. Знахідки звідси – орнаментовані бивні мамонта та перший у світі ансамбль музичних інструментів – свідчать про високий рівень культури мисливців на мамонтів. Загалом на території парку налічується близько 50 пам’яток археології різних епох.
Сьогодні Десна на Новгород-Сіверщині приваблює поціновувачів спокійного відпочинку. Це ідеальне місце для сплавів на байдарках та човнах, адже численні протоки та стариці дозволяють щоразу відкривати нові маршрути. Рибалки вважають ці місця справжньою меккою.
Проте, навіть ця, здавалося б, ідилічна картина має свої виклики. Екологічний стан Десни залежить не лише від її власного басейну, а й від стану її приток. Недавні випадки забруднення річки Сейм показали, наскільки крихкою є рівновага річкової екосистеми.
Тому День Десни – це не лише свято її краси, а й нагадування про нашу відповідальність. Зберегти її чистою, зберегти її заплавні луки та ліси, захистити її унікальний тваринний і рослинний світ – наш обов’язок перед майбутніми поколіннями, щоб і вони могли побачити та відчути магію справжньої, «зачарованої» Десни.
Алла Наливайко, фахівець Мезинського НПП